Генетичний контроль урожайності гібридів цукрових буряків, отриманих на основі діалельних схрещувань
DOI:
https://doi.org/10.47414/np.29.2021.244452Ключові слова:
урожайність, запилювачі, гібриди, цукрові буряки, загальна комбінаційна здатність, специфічна комбінаційна здатністьАнотація
Мета. Визначити комбінаційну здатність ліній-запилювачів та виявити генетичний контроль ознаки врожайності у міжлінійних діалельних гібридів цукрових буряків.
Методи. Вихідний матеріал був гомозиготним в результаті самозапилення. Комбінаційну здатність і генетичний контроль кількісних ознак визначали на основі моделі B. I. Hayman.
Результати. На основі генетичного аналізу лінії-запилювачі цукрових буряків виявили генетичний контроль врожайності у діалельних гібридів цукрових, який здійснюється 14 генами (або групами генів). Відібрані лінії з високою загальною комбінаційною здатністю (BZ 1 і BZ 4), які характеризувалися значним адитивним ефектом генів. Виявлені ефекти специфічної комбінаційної здатності, які значно вплинули на урожайність гетерозисних гібридів. Їх частка впливу становила відповідно 36,4 та 23,8 %. Відібрані високопродуктивні гібридні комбінації батьківських форм, які передано для їх розмноження і тестування на екологічну пластичність.
Висновки. На основі моделі B. I. Hayman для діалельних гібридів встановлено генетичний контроль ознаки урожайності. Визначено вплив комбінаційної здатності запилювачів цукрових буряків та відібрано кращі батьківські пари. За ефектами специфічної взаємодії генів виявлено кращі комбінації, які можуть бути використані як джерела господарськоцінних ознак.
Посилання
Roik, M. V., & Kornieieva, M. O. (2006). Sugar beet hybrids of new generation and their role in the process of intensification of the branch. Plant Varieties Studying and Protection, 3, 71–78. doi: 10.21498/2518-1017.3.2006.67681.3 [in Ukrainian]
Singh, R. K., & Chandhary, B. D. (1977). Biometrical method in quantitative genetic analysis (pp. 179–185). New Delhi, India: Kalyani Publ.
Griffing, B. (1956). A generalised treatment of the use of diallel crosses in quantitative inheritance. Heredity, 10(1), 31–50. doi: 10.1038/hdy.1956.2
Hayman, B. I. (1954). The theory and analysis of diallel crosses. Genetics, 39(6), 789–809.
Roik, M. V., & Hizbullin, N. H. (Eds.). Metodyky provedennia doslidzhen u buriakivnytstvi [Methods of research in sugar beet growing]. Kyiv: FOP Korzun D. Yu. [in Ukrainian]
